1. річна динаміка зростання доходів області виявилася практично нульовою;
2. залежність області від бюджетних дотацій центру не лише не ослабіла, але і посилилася, причому - на тлі скорочення її вкладу в національний дохід країни;
3. досить динамічний розвиток сфери послуг (перш за все, торгівельно-посередницьких) не зміг зрівноважити занепад виробничої сфери і створити відчутні заділи для поступового економічного підйому в регіоні;
4. положення із залученням іноземних інвестицій виявилося гіршим, ніж в ряду інших «старих» СЕЗ і регіонів, що не мали пільгового режиму:  область зайняла лише 18-е місце серед російських регіонів за об’ємом реально вкладених капіталів, а з розрахунку на душу населення її показники істотно менші, ніж в середньому по Росії;
5. очікуваного посилення зовнішньоекономічного потенціалу області не сталося: хоча за об’ємом імпорту на одного жителя вона істотно (у півтора рази) перевершила среднероссийский рівень, подушевой об’єм її експорту виявився на 1/3 менше, ніж в середньому по Росії;
6. режим вільної торгівлі зажадав посилення адміністративного контролю над економічною діяльністю в регіоні, що було викликане зростанням контрабанди.
В результаті залишилися нереалізованими практично всі цілі, сформульовані при створенні СЕЗ «Янтар».
У (29) відмічено, що в новому законі фактично не врахований досвід роботи СЕЗ «Янтар» і висловлена думка, що цей закон не лише не створює в області Калінінграда привабливого інвестиційного клімату, а може навіть погіршити його.
Приведені результати функціонування області Калінінграда в режимі СЕЗ (а її досвід, мабуть, найбільш «багатий» зі всіх СЕЗ) важливі тим, що вони можуть служити певним орієнтиром для інших російських територій, що вже мають або претендують на звання «СЕЗ», з тим, аби уникнути повторення зроблених помилок.
3. Проблеми функціонування СЕЗ в Росії.
3.1.  Правові проблеми.