4. Перспективи розвитку.

Принципова необхідність створення СЕЗ в Росії на підставі досліджень вітчизняних і світових учених залишається проте практично доведеною. Проте незаперечний і той факт, що ефективна реалізація даної економічної форми може здійснюватися при дотриманні наступних обов’язкових умов:
формування на федеральному рівні чіткої концепції в області СЕЗ, що враховує як загальнодержавні, так і регіональні інтереси;
розробки і прийняття відповідної законодавчо-нормативної бази, регулюючої процес створення і функціонування СЕЗ;
організації СЕЗ на обмеженій території, що виключає порушення принципу єдиного економічного простору країни;
взаємній економічній зацікавленості як місцевих, так і федеральних органів в створенні вільних зон;
можливості (і готовності) федеральних органів направити значні бюджетні кошти для формування інфраструктури СЕЗ, з розуміємо того, що реальний ефект для країни може бути отриманий лише в перспективі;
надання іноземним і російським інвесторам, що діють в СЕЗ, кращих умов для ведення господарської діяльності, ніж ті, які вони мають за кордоном і на останній території Російської Федерації.
Принцип селективності вільних економічних зон може сповна поєднуватися із завданням протидії індивідуалізації пільг. Більш того, створення конкурентного середовища на окремих ділянках економічного простору - перспектива для Росії набагато реальніша, ніж вирівнювання стартових умов розвитку методом «суцільної» лібералізації. Поважно лише, аби преференційні режими застосовувалися не ради роздачі пільг певним підприємствам, галузям або територіям, а з метою стимулювання інноваційних форм господарювання, що забезпечують технологічний ривок Росії.
Зокрема, йдеться про нових організаційних формах з’єднання науки, виробництва і бізнесу, представлених на сучасному світі різними парковими структурами (промислові, наукові, технологічні парки). Ці локальні утворення можуть створюватися в Росії перш за все на базі інфраструктури воєнно-промислового комплексу - як на рівні окремих підприємств, так і як ядра «наукоградов». Не виключено, що вони повинні розглядатися як основні інвестиційні пріоритети при формуванні федерального бюджету розвитку.
Інший стратегічно виправданий напрям - реалізація переваг транспортно-географічного положення Росії і потенціалу її припортових територій. Створення тут широкої мережі вільних економічних зон не лише прискорило б інтеграцію Росії в світові господарські зв’язки, але і притягнуло б до неї колосальні потоки товарів і капіталів, які зараз прямують в аналогичные зони зарубіжних країни.