Центр — район прадавнього слов’янського заселення, історичне ядро російської народності. І в даний час район відрізняється вельми однород­ным національним складом: тут повсюдно переважає російське населе­ние. Невеликі національні групи є на сході Рязанської області (татари) і північному сході Тверськой (карели). На заході живуть білоруси і ук­раинцы.
Характерна риса Центру — висока питома вага міського населення. У районі 248 міст і 400 ПГТ, в яких проживає понад 25 млн. чіл. Таким чином доля міського населення в районі — 82,5%. При цьому среднерайон­ного показника досягли Івановська, Тульська і Ярославська області, а Мо­ськовськая — перевищила його. У районі більше 30 великих міст, доля насе­ле­ния яких в загальній чисельності жителів ЦЕР складає майже половину, а в міському населенні — більше 2/3. У Центрі поширені як крупні скоп­ления міських поселень, так і одиночні міста і селища. Серед скоп­ле­ний міст видатне місце займає Москва, довкола якої виросла це­лая плеяда супутників. У Московській агломерації проживає 1/2 міського на­селения району. Інші найбільші міські агломерации-”миллионеры” — Тульська і Ярославська. Важливою причиною посилення зв’язку між містами ЦЕР є їх багатопрофільність, особлива роль промисловості, террито­риальная близькість, сприятливі транспортні умови. Великі міста от­личаются високими темпами зростання, що обумовлене концентрацією промыш­ленности і соціальною інфраструктурою. Мережа міських поселень Центру складалася в те­чение довгих століть. Тут більш, ніж де б то не було со­хранились міста, що належать до найбільш древніх в нашій країні. Саме вони стали опорними точками сучасного міського розселення. Серед адміністративних і промислових центрів також переважають древ­ние міста (Смоленськ, Рязань, Владимир, Вязьма, Коломна).
Для ЦЕР характерна порівняно невелика доля сільських жителів в загальній чисельності населення — 17%. Основна причина скорочення числа сільських жителів району — інтенсивний відтік з сільської місцевості. У Под­моськовье, а також в Івановській, Володимирській, Тульській областях значитель­ную частина жителів сільських населених пунктів складає населення, не свя­занное з сільським господарством. Населення відвіку освоювало перш за все бо­лее родючі землі, тому в місцях поширення дуже благоприят­ных грунтів утворилися масиви суцільного заселення. Для більшої частини Цен­тра характерні дрібні і середні селища, що пояснюється переважанням очаго­вого характеру землеробського освоєння території. На південному сході району переважають більш рідко розташовані крупні села. Це соответ­ствует бо­лее високої продуктивності землі, суцільному освоєнню території і ін. Крупні сільські населені пункти можна зустріти також уздовж великих річок, біля міст.