Економічна криза хворобливо відбилася на соціальній сфері: скоротилася реальна купівельна спроможність населення, багато підприємств заморозили або скоротили розміри заробітної плати, зросло безробіття. Держава припинила будівництво ряду суспільних об’єктів, була оголошена про грядущі зміни в системі пенсійного забезпечення, скороченні розмірів соціальних субсидій і виплат.
Фінансова криза в РК багато в чому сприяла перемозі на президентських виборах в дек. 1997 р. лідера опозиції Ким Де Чжуна, що зумів використовувати незадоволеність південнокорейців економічною політикою правлячої партії. У своїй економічній стратегії Ким Де Чжун робить основний упор на недопущення різкого зниження рівня життя населення, створення ліберальної економічної моделі, орієнтованої на підтримку малого і середнього бізнесу. Економічна програма нової південнокорейської адміністрації передбачає також структурні реформи в промисловості, прискорення лібералізації фінансового ринку, розвиток НІОКР.
Економічна криза в РК виявилася у виснаженні валютних резервів, «втечі» з країни инокапитала, різкому знеціненні нацвалюти і поголовному банкротстві південнокорейських компаній, виявив цілий ряд «хронічних хвороб» південнокорейської економіки. Найбільш серйозна з них — надмірна концентрація капіталу в руках невеликої кількості фінансово-промислових груп, які, користуючись своїм привілейованим положенням і впливом на уряд, проводили безконтрольну політику в області запозичень і інвестицій. Подібна практика привела до колосального зростання боргових зобов’язань і утворення структурних диспропорцій в економіці. Не менш значимою проблемою стала внутрішня непідготовленість суспільства до сприйняття політики форсованої «лібералізації» і «глобалізації». Після «відкриття» внутрішнього ринку багато південнокорейських компаній, обтяжених короткостроковими боргами і що не зуміли знайти своє місце в міжнародному інтеграційному процесі, пали жертвами циклічних змін світової кон’юнктури, особливо в період азіатської кризи. Масові банкротства фактично паралізували фінансовий сектор південнокорейської економіки, дестабілізували кредитно-грошову систему країни.
Вихід з кризисної ситуації, що створилася, адміністрація Ким Де Чжуна бачить в подальшому реформуванні південнокорейського суспільства по західному зразку («паралельний розвиток демократії і ринкової економіки»), наближаючи його економічну модель до американської і відходячи від азіатської. На це були орієнтовані і рекомендації стабілізаційної програми МФВ, яким уряд РК, хоча і з деякими обмовками, слідував впродовж минулого року. У основу цих рекомендацій була покладена неоконсервативная модель держрегулювання, що передбачає, зокрема, забезпечення регулюючих функцій ринку на основі стимулювання пропозиції.