Миколаїв І. Теневая економіка: причини, наслідки, перспективи. // Суспільство і економіка.- 1997. - №6. – с.43.
економіки загального дефіциту існували сектори, в яких окрім як на тіньовий бізнес розраховувати не приходилось.

ВИВОДИ.
І в ув’язненні хотілося б сказати, що такі явища сучасності, як розвиток тіньового сектора економіки, необхідно ретельно вивчати, що ми і спробували зробити в своїй роботі. Дослідивши велику кількість періодичної літератури, а також інформацію нетрадиційних джерел – документальних відеозйомок і усесвітньої інформаційної мережі Internet, ми прийшли до виводу, що тенденції розвитку тіньової економіки у всіх регіонах світу в короткостроковій
перспективі не зменшуватимуться. У країнах, що розвиваються, таких як держави Азії і Африки, наростатиме процес виробництва і збуту наркотичних засобів, що завдає грандіозного збитку економіці цих країн. Слід зауважити, що для ліквідації подібних тенденцій в цих регіонах потрібно розробляти заходи конкретні для кожної держави. У розвинених країнах, у тому числі і в Росії, продовжуватиметься корупція влади і вищих урядових кругів. Подібні тенденції, зрозуміло, неминучі, проте, особливе побоювання викликає нашу державу, де доля тіньового сектора економіки продовжує нестримно зростати. Проте є і відносно благополучні регіони світу, де тіньова діяльність не перевищує 8 – 15% ВВП (Великобританія, США, Німеччина). Спираючись на досвід саме цих країн необхідно проводити економічну політику як в Росії, так і в інших економічно нестабільних державах світу.

Введення.

Вільні економічні зони (СЕЗ) міцно увійшли до світової господарської практики і функціонують в багатьох країнах світу, у тому числі в країнах «ближнього зарубіжжя» і колишнього соцтабору. В даний час, за різними даними, в світі від 2 до 4 тис. СЕЗ, їх товарообіг до 2000 року може скласти до третини загальносвітового.
Вільні економічні зони існують майже у всіх промислово розвинених країнах. Причому в Сполучених Штатах Америки їх чисельність найбільша - більше 200. Окрім старої і найбільшою СЕЗ в Нью-Йорку, вони організовані в Бостоні, Чикаго, Клівленді, Сан-Франциско, Сієтлі і в інших містах. У 1992 році загальна вартість товарів, які були завезені і перероблені в цих зонах, досягла 93,8 млрд. дол., а в кінці 90-х років - склала 130-150 млрд. дол. в рік.