Нафтопереробні заводи розмістилися на трасах нафтопроводів (Лісичанськ, Кременчук, Мозир, Новополоцк, Павлодар), на водних дорогах і в морських портах (Батумі, Красноводськ), куди зараз прокладені трубопроводи.  Тому питомих вага районів видобутку нафти в її переробці різко скорочується.  У них зосереджена ще значна частина нафтопереробних заводів (Баку, Аттинау, Фергана, Дрогобич, Надвірна, Долина ), йде інтенсивна їх реконструкція і частенько
розширення. Нових заводів в районах видобутку нафти вже не будують.
Ця тенденція територіального розриву нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості ще більше посилилася у зв’язку з перетворенням Західного Сибіру на головну базу видобутку нафти СРСР.
В даний час в країнах колишнього Радянського Союзу працюють 46 нафтопереробних заводів загальною потужністю 10 млн. панів./день. Підприємства СНД в основному мають в своєму розпорядженні установки первинної переробки нафти. Доля термічних і каталических процесів невелика і складає приблизно 40% від потужностей атмосферної перегонки нафти.
У 1990 році заводами СРСР з 1 тонни нафти вироблялося 19% бензинів, 25% гасу і дизельного палива, 36% котельного палива, 3% бітумів, 3% масел і 17% інших продуктів. З 15 країн СНД лише 9 мають нафтопереробні заводи. На картах 2-7 (див. додаток) показані нині існуючі країни і економічні райони СНД і місцерозташування заводів. Нижче в таблиці приведені зведення про число заводів в кожній державі СНД і їх загальної потужності:
Враховуючи, що Радянський Союз розпався в 1991 році, доцільно розглянути нафтопереробну промисловість країн СНД, що утворилися.
5.2. Нафтопереробні заводи України
Нафтопереробна промисловість України налічує 7 заводів загальною потужністю 62,6 млн т/год. Найкрупнішим заводом є нафтопереробний комплекс Лісичанський, побудований в кінці 1970-х років. Потужність первинних установок по переробці нафти на нім складає 23,8 млн т/год (таблиця. 8 і 9 застосувань). Цей завод був побудований на базі сучасної радянської технології. У 1976 р., в першому році своєї роботи, завод отримував нафту по нафтопроводу з Краснодару. У 1977 р. основний нафтопровід діаметром 1,22 м і завдовжки 1089 км. від Куйбишева (нині Самара) приніс на завод Лісичанський тюменську нафту. У 1980 р. була пущена установка каталітичного риформинга продуктивністю 1 млн т, а в 1981 р. почала працювати установка гідроочистки дизельного палива, яка відрізнялася досить високою для того часу мірою автоматизації. У 1978 р. була пущена установка по виробництву етилену, який потім по трубопроводу завдовжки 36 км. прямував на хімічний завод до Сєвєродонецька, де перероблявся в поліетилен.