Необхідний для здобуття алюмінію глинозем переважно виробляють в європейських районах і на Уралі.
Найбільші глиноземні заводи країни використовують як вихідну сировину боксити ряду родовищ (Бокситогорськоє, Північноуральське, Тургайськоє, Північно-онежське), в меншій мірі — нефелины Кольського півострова, Красноярського краю і інших . При цьому багато глиноземних заводів віддалено від джерел вихідної сировини — хибинских нефелинов, тургайских бокситів і ін.
Таким чином, єдиний технологічний цикл видобутку алюми­ниевого сировини (боксити, нефелины), виробництва напівпродукту (глинозем), виплавки самого алюмінію, здобуття з нього прока­та і, нарешті, використання останнього в галузях-споживачах виявився територіально в значній мірі розірваним. Висока матеріаломісткість окремих стадій циклу (близько 2 т глинозему на 1 т алюмінію, 2,5 т бокситів або 4—6 т нефелинов, не рахуючи вапняків, на 1 т глинозему) і їх топливоемкость не перешкодили виникненню надзвичайно далеких перевезень, особен­но глинозему, алюмінію і виробів з него.10