Особливий аспект аналізованої проблеми - постачання з Азербайджану. Ще в 1990 р. Відоме озброєне протистояння, що почалося там, привело до припинення завезення устаткування на російські нафтопромисли, що стало причиною різкого скорочення видобутку нафти. Якщо врахувати, що Азербайджан став для нас незабаром закордоном, то технологічна залежність Росії ще більш зросла.
Проблемою імпортозаміщення свого часу серйозно зайнялося Мінестерство палива і енергетики. Був навіть виданий наказ про розробку відповідними підрозділами спец.программы, яка б включала конкретну номенклатуру виробів, що підлягають виготовленню на заводах Росії.
В області матеріально-технічного забезпечення завдання заміщення зарубіжної продукції на вітчизняну стало стратегічним. У відсутності яких би то не було вказівок зверху саме життя змусило робити енергійні зусилля до того, аби піти від імпортної залежності в постачаннях тих виробів, без яких нафтова промисловість не може існувати. Хоч би для того, щоб знов не віддавати на захід з такою працею зароблену валюту. Цю валюту, слід було б направити безпосередньо на інвестування видобутку і переробку нафти, розвинені системи забезпечення нафтопродуктами. Ради цього і треба було налагоджувати виробництво необхідної продукції в країні.
Ще в 1992 р. були зроблені перші кроки у вибраному напрямі . Так в Удмуртії, на АО “Іжнефтемаш” освоїли виробництво цементировачных агрегатів. В короткий час організовано виробництво штангових глибинних насосів - одного з основних видів видів устаткування, без якого видобуток не можливий. Список підприємств, які дозволили порівняно швидко змінити ситуацію на вітчизняному ринку нафтового устаткування, можна продовжувати.
Чи може щось перешкодити подальшому здійсненню імпортозаміщення тим, хто вже приклав немало сил до вирішення цієї проблеми ?
Так. І перш за все те, що російська промисловість виставляє дуже високі ціни на свою продукцію . Чітка цінова політика тим більше важлива, що інших важелів дії на нафтові компанії в Мінпаленерго і уряду стає все менше.
1. ВВЕДЕННЯ.
Нафта і продукти її природного виходу на земну поверхню - асфальти і бітуми - давно відомі людству. Їх використовували у Вавілоні і Візантії як запальну суміш. У давньому Єгипті, Римі і межиріччі Тігра і Евфрата їх застосовували як терпкі гідроізоляційні матеріали при будівництві доріг, акведуків і інших споруд. З кінця 18 століття продукт переробки нафти - гас - став використовуватися для освітлення житла і вулиць, а з 19 століття, з винаходом двигуна внутрішнього згорання нафтопродукти стали основним виглядом палива для різних транспортних засобів.