Перспективи розвитку нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості в Азербайджані.
“Якщо нафта - королева, то Баку - її трон”, - писав ДЖ. Доддс Хенрі, редактор Петролеум Уорд, відвідавши нафтову столицю Російської імперії, в 1905 році. За прошедшие 90 з гаком років багато що змінилося, коли відкрилися нові родовища спочатку в Поволжье, а потім - в Західному Сибіру, але сьогодні, можливо, настає пора повернення “нафтового трону” до Азербайджану. Тут вірять, що лише нафта виведе країну із затяжної кризи, спровокованому війною і розвалом єдиної радянської держави.
У червні 1996 року Баку без обговорення був прийнятий в Співдружність енергетичних міст світу, в яке входять, наприклад, Х’юстон, Калгарі, Абердін і ін.
Ця подія стала визнанням зростаючої ролі Азербайджану в світовому нафтовидобуванні. На початку 21 століття ця країна може стати одним з найбільших експортерів нафти. Промислові запаси, прилеглого до Азербайджану сектора Каспійського моря оцінюються в 3,5 млрд. т. нафти.
Але сьогодні Баку не в змозі самостійно розробляти що вимагають крупних інвестицій і сучасних технологій морські родовища, навіть не дивлячись на величезний досвід місцевих нафтовиків. Адже Азербайджан по праву вважається колискою світового нафтовидобування: розробка нафти на суші тут почалася ще в 1848 році, а на морі - з 1901г. Особливо інтенсивно морське нафтовидобування стало розвиватися з введенням в 1949 р. знаменитого родовища Нафтові камені.
“Єдино правильна дорога, яку ми вибрали, - це залучення іноземних інвестицій, - вважає президент Державної нафтової компанії Азербайджанської республіки Натік Алієв. - Вся виробнича частина нафтової промисловості сьогодні в незадовільному стані. Ми не змогли б самостійно освоювати нові родовища: потрібні нові технології, величезні капіталовкладення... Йдеться не про продаж наших запасів, а про спільну розвідку і освоєння перспективних територій”.
В кінці 1997 року Азербайджан уклав п’ять контрактів, сума капіталовкладень в яких складе 17-18 млрд. доларів. За підрахунками експертів, за 30-35 років дії цих контрактів буде здобуто більше 1 млрд. тонн нафти, тобто 30% всього промислового запасу.
У Азербайджані часто критикують уряд за висновок великої кількості нафтових контрактів. Деякі політики вважають, що, отримавши від реалізації декількох угод певний прибуток, Азербайджан повинен сам добувати свою нафту, ні з ким не ділячись. Але Н. Алієв вважає таку думку помилковою. “Цей процес зараз не можна зупиняти. Добившись високого рівня розвитку нафтової промисловості, інфраструктури, різкого збільшення видобутку нафти, не можна згортати свою співпрацю із західними нафтовими компаніями. Це може привести до