По багатьом напрямам поширюються зовнішньоекономічні свя­зи Далекого Сходу з Китаєм. Інтенсивно зростає пригранич­ная торгівля, здійснюються операції і угоди з китайськими фірмами по освоєнню природних ресурсів регіону. Так, на­пример, в товарообігу Приморського краю доля КНР состав­ляет майже 60 %. У 1992 р. експорт Примор’я до Китаю склав 100 млн.долл., імпорт — більше 300 млн. Примор’я вивозить до Китаю мінеральні добрива, рибопродукти, лісоматеріали і так далі, взамен отримує товари народного вжитку і продовольство. Досягнута угода між властями китайської провінції Хейлунцзян і Хабаровського краю про охорону і відтворення рыб­ных запасів пограничних річок Уссурі і Амура. В даний час в Китаї виявляється відомий інтерес до російських месторожде­ниям залізняку. Це пояснюється не лише тим, що россий­ская руда за якістю удвічі перевершує китайську, але і тим, що в найближчій перспективі потреби чорної металургії не мо­гут бути задоволені в результаті власного видобутку. Поето­му мабуть участь китайського капіталу в розробці мес­торождений залізняку Південної Якутії, Хабаровського краю і Примор’я, що знаходяться до китайських центрів виробництва чугу­на і стали ближчими, ніж родовища сировини в Бразилії і навіть в Індії.
Зараз зовнішньоекономічна діяльність далекосхідних регіонів Росії є не лише джерелом поповнення фінансових ресурсів, але і найважливішим чинником, що впливає на соціально-економічну си­туацию регіону в цілому. За рахунок зовнішньоекономічної деятель­ности удається в значній мірі компенсувати негативні наслідки віддаленості від основних промислових центрів країни, створювати додаткові робочі місця, розширювати ринки збуту продукції, забезпечувати насичення ринку товарами і безперебійно забезпечувати населення продуктами пита­ния.
У економічному плані поворот далекосхідної економіки у бік суміжних країн інколи розглядається як єдина можливість виживання протдельных підприємств. Але творчий потенціал внешне­экономической спеціалізації в умовах Далекого Сходу не реализует­ся. Мабуть, що його значення надмірно перебільшене і для країни в цілому. Тоді політика “відкритих дверей” потребує серйозних коррек­тивах, заснованих на вітчизняній оцінці прогресивності внешнеэко­номических зв’язків не взагалі, а для даного етапу розвитку країни і з уче­том конкретних форм здійснення такої діяльності.