По рівню вжитку енергії на душу населення країна займає одне з провідних місць в світі. У Західній Європі вона поступається лише країнам Бенілюксу і Швеції. Об’єм імпорту палива в Данії перевищує відповідні рівні Норвегії і Фінляндії, разом узятих. В порівнянні з останніми північними країнами в данській промисловості спостерігалася особливо велика залежність від нафтопродуктів, що імпортувалися. Стрімке зростання цін, що тому почалося в 1973 р., на нафтопродукти на світових ринках негативно вплинуло наторгівельний і платіжний баланси в Данії, і став однією з головних причин загального підвищення витрат виробництва, яке привело до втрати конкурентоспроможності багатьох галузей промисловості і швидшого зростання вартості сільськогосподарської продукції в країні в порівнянні з останніми розвиненими країнами.
Вихід з положення був знайдений у використанні високоефективної атомної енергії, яка дає меншу кількість відходів і отже менше забруднює довкілля, але відходи від її використання були небезпечніші зважаючи на їх радіоактивність. Тому виробництво атомної енергії вимагає вживання надійних захисних засобів. На думку фахівців, ці засоби не повинні знаходитися в руках капіталістичних монополій, які часто нехтують ними ради прибутку. З вищесказаного виходить, що умовами виробництва атомної енергії повинні тат його націоналізація із самого початку і суворий контроль з боку держави.
Великий вплив в розвитку економіки грав іноземний капітал. У Данію іноземний капітал залучали дві обставини: по-перше, можливість використання статусу країни для пільгового виходу на ринок ЄЕС; по-друге, прагнення колишніх основних торгівельних партнерів Данії зберегти колишню структуру економіки в країні і утримати колишні позиції Данії в світовому розподілі праці. Серед претендентів на право будувати в Данії свої підприємства, головне місце займають німецькі, шведські, американські, норвезькі фірми, а так само японський автомобільний концерн “Тоєта”.
В результаті економічної кризи 70-х років на капіталістичному світі, а також державної економічної політики, направленої на запобігання надмірно різкому зростанню припливу іноземного капіталу в Данію. Збільшення припливу не робило істотного впливу на економіку до 1976 р. Приплив іноземних приватних інвестицій в Данію був в 1975 р. в 5 разів менше в порівнянні з 1973 р. Нове значне збільшення об’єму іноземних інвестицій сталося в 1976 р.