Положення вугільної промисловості сьогодні.

В даний час вугільна промисловість Росії стоїть перед необхідністю глибокого реформування. Протягом ряду останніх років знижується рівень видобутку вугілля, (з 1990 по 1994 р. видобуток вугілля в Російській Федерації в цілому скоротився на одну третину), падає продуктивність праці в галузі, зростає собівартість добычи. Різке скорочення промислового виробництва останніми роками загострило проблему платоспроможного попиту на продукцію вугільної галузі, поставили переважна більшість вуглевидобувних підприємств в украй важке положення. Розпад СРСР привів до того, що значна частина раніше створеної вугільної бази виявилася в Україні і Казахстані. На долю Росії в 1990 р. доводилося 55.7%, України - 23.7, Казахстану -18,8% загальносоюзного видобутку вугілля. Росія отримала 271 з 574 угледо­бывающих підприємств колишнього СРСР. У європейській частині країни їх залишилося 82 з 333. Майже повністю була загублена потужна база високоякісного вугілля Донбасу і Караганди, відійшов до Казахстану унікальний за світовими мірками Екибастузський вугільний басейн. Росію втратило багатьох заводів гірського машинобудування. v
Протягом тривалого періоду часу вугільна промисловість СРСР, а потім Російській Федерації створювала власний будівельний потенціал. Зараз він в цілому здатний забезпечити виконання основних завдань реструктуризації галузі.  Будуть продовжено роздержавлення більшості вугільних підприємств і перехід на акціонерну форму господарювання з усуненням формалізму, що є тут. У необхідних випадках галузь отримує різносторонню строго селективну державну підтримку заходів по закриттю неперспективних потужностей і санації нерентабельних вугільних підприємств. Буде створений, нарешті, механізм ціноутворення, адекватний ринковій системі, але що передбачає його державне регулювання. Системи фінансування і бухгалтерського обліку на підприємствах будуть реформовані відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів і угод.
У СРСР потужності по виробництву машин і устаткування для вугільної промисловості знаходилися на Україні (60%), в Казахстані (25%) і в РРФСР (15%). До випуску гірничошахтного устаткування, що раніше вироблялося на Україні і в Казахстані, підключено 29 заводів Міноборонлрома РФ і інших галузей. З 1993 р. проводиться робота по підвищенню якості і надійності гірської техніки за рахунок вживання нових матеріалів, комплектуючих і передових технологій оборонного комплексу РФ. У 1994 - 1996 рр. поміщені генеральні договори довгострокової оренди устаткування з більш ніж 40 підприємствами вугільної промисловості на загальну суму 1 трлн. крб. (всього 90 механізованих комплексів).