Проте, не дивлячись на відому стабілізацію ринку, до нача­лу 1999 років ціна як і раніше була дуже низькою. Були потрібні нові серйозні зусилля нафтовидобувних країн.
Найбільш рельєфно результати взаємодії ведучих ми­ровых нафтових держав, перш за все ОПЕК і Росії, в цілях стабілізації ринку виявилися напередодні 107-ої конференції ОПЕК в березні 1999 року.
За декілька тижнів до початку конференції у Відні міністри нафти п’яти країн — Алжіру, Ірану, Мексики, Саудівської Ара­вії і Венесуели — зібралися в Гаазі і зробили заяву про пла­нируемых додаткових скороченнях нефти^. Ледве пізніше аналогічна заява була зроблена і в Москві. Вони були фор­мализованы у Відні 23 березня 1999 року на Конференції минист­ров нафти.
Скорочення країн ОПЕК склали 1,7 млн. баррелів в день. Нечлени ОПЕК заявили про скорочення на 400 тис. баррелів в день. З них Росія скоротить 100 тис. баррелів в день (експорт нафти і нафтопродуктів) по відношенню до рівня четвертого кварталу 1998 року. Таким чином, загальні скорочення членів і нечленов ОПЕК склали 2,104 млн. баррелів в день. Вирішення конференції набрали чинності з 1 квітня 1999 року і будуть дей­ствовать один рік.
Всього ж загальний об’єм скорочень членами і нечленами ОПЕК з врахуванням рішень, прийнятих в 1998 році, склав 5,2 млн. баррелів в день. І ринок, нарешті, відреагував. Ціна повільно пішла вгору. За декілька тижнів до конференції по­сле заяви в Гаазі ціна зросла на 3—4 долари. Вранці в день конференції вона вже складала 13,2 долара за баррель, а увечері після її закриття ціна впритул наблизилася до 14 доларів за баррель. На думку експертів ОПЕК, є підстава вважати, що до літа ціна підніметься ще вище.
Рух світової ціни на нафту в один долар за баррель в ту або іншу сторону означає для Росії суму більш за полу­миллиарда долари.