Розвиток нефтепроводного транспорту

Розвиток нефтепроводного транспорту визначається загальним поляганням справ в нафтовій промисловості, оскільки між ними існує нерозривний зв’язок. Наприклад, під час сприятливої ситуації в галузі з 1940 по 1980 роки протяжність нафтопроводів збільшилася з 4 до 69,7 тис. км., а вантажообіг - з 4 до 1197 млрд. т км., тобто на 29825%.
Просування видобутку нафти в східні райони надає особливе значення проблемі розширення мережі і збільшення потужності трубопровідного транспорту.
Трубопроводи — найбільш ефективний засіб транспортування нафти (виключаючи морські перевезення танкерами). Пропускна спроможність нафтопроводу діаметром 1220 мм складає 80—90 млн. т в рік при швидкості руху потоку нафти 10— 121 км/год.
Свого часу формування нафтової бази між Волгою і Уралом Росії набагато поліпшило постачання нафтою країн ближнього зарубіжжя. Займаючи вигідне транспортно-географічне положення, Волго-уральский район зумовив появу цілої системи магістральних нафтопроводів:
1) на схід — Туймази — Омськ — Новосибірськ — Красноярск — Ангара; Туймази — Омськ; Уфа — Омськ — Новосибірськ (нафтопродукти); Уфа — Курган — Петропавловськ (нафтопродукти);
2) на захід — нафтопровід «Дружба» від Альметьевська через Куйбишев — Брянськ ка Мозиря (Білорусія), отку­да до Польщі, ГДР, Угорщину і Чехословакію з ответвле­нием Брянськ — Полоцк; Куйбишев — Пенза — Брянськ (нафтопродукти); Альметьевськ — Горький — Рязань — Москва з відгалуженням Горький — Ярославль — Киріши (північний захід);
3) на південь — Перм — Альметьевськ; Альметьевськ — Саратов; Ішимбай - Орськ.
Формування в Західному Сибіру нафтової бази країни змінило орієнтацію основних потоків нафти до країн СНД. Волго-уральский район тепер «повернений» цілком на захід. Найважливіші функції подальшого розвитку мережі магістральних нафтопроводів перейшли до Західного Сибіру. Звідси нафтопроводи йдуть:
1) на захід — Усть-балык — Курган — Альметьевськ; Ніжневартовськ — Куйбишев; Куйбишев — Лісичанськ — Кременчук — Херсон — Одеса; Сургут — Новополоцк;
2) на південь — Шаїм — Тюмень; Усть-балык — Омськ; Омськ — Павлодар — Чимкент;
3) на схід — Александровськоє — Анжеро-Судженськ.
Для транспортування нафти як на захід, так і на схід використовуються, крім того, трубопроводи східного напряму.
З інших магістральних трубопроводів, що виникли під впливом видобутку нафти в різних районах, виділяються: Баку — Батумі; Грозний — Армавір — Туапсе; Грозний — Армавір — Донбас (нафтопродукти); Гурьев — Орськ; Мангишлак — Куйбишев; Ухта — Ярославль; Оха — Комсомольск-на-Амурі.