Що стосується іншого найбільшого іранського торговельно-економічного партнера ФРН, то з середини 80-х товаророоборот між двома країнами дещо зменшився. У теж час постійно посилювалася активність західнонімецьких фірм, що здійснюють будівництво в Ірані.
Окрім Японії і ФРН Іран відновлює свої торговельно-економічні стосунки з Англією, яка, формально не маючи дипломатичних відношень з цією країною, в теж час проявляє в ній значну економічну активність.
Швидко зростає експорт до Ірану австралійських товарів. Австралія є найбільшою поставшиком продавольственных товарів для Іранаю
З кінця 1982 р. Іран знов почав брати участь в діяльності ряду міжнародних валютно-фінансових організацій. У вересні 1982 р. на щорічних зборах членів МВФ вперше після революції присутній і виступив міністр економіки і фінансів Ірану. У жовтні 1985 р. високопоставлена іранська делегація брала участь в сесії МВФ в Південній Кореї. Осенью 1985 р. Іран відновив своє членство в Міжнародній торгівельній палаті, яке перервав в 1979 р.
Необхідність завершення ряду об’єктів, що почали будуватися до револющл, а також пошуки виходу з тя­желого положення, створеного імперіалістичною бло­кадой, подталкивачи Іран до продовження і розвитку економічного співробітництва з багатьма социалисти­ческими країнами. Після революції Іран уклав торговельно-економічні угоди з ГДР, ЧССР, СФРЮ, КНДР.
20 червня 1980 р. за підсумками IX засідання постійної радянсько-іранської комісії з економічного сотруд­ничеству був підписаний в Москві радянсько-іранський про­токол про подальший розвиток економічного, техниче­ского і торгівельної співпраці. Це був перший офи­циальный документ, підписаний обома сторонами пос­ле революції. Протокол передбачав розвиток таких важливих областей, як чорна металургія, вуглевидобування і енергетика. Було досягнуто також угода про под­готовке іранських кадрів. Радянські фахівці про­должали роботу на металургійному комбінаті Ісфаханськом, вугільних шахтах, Еракськом машинострои­тельном заводі, електростанції в Ахвазе і так далі В кон­це 1982 р. ними була завершена електрифікація важ­нейшего ділянки трансиранской залізниці Джульфа—Тебріз протяжністю 147 км.
Найважливішим з ув’язнених радянсько-іранських со­глашений з’явився підписаний 16 вересня 1980 р. ком­мерческий договір про взаємний транзит вантажів через територію обох країн. З підписанням цього докумен­та був нанесений відчутний удар по торгівельній блокаді, оголошеній Ірану західними країнами за ініціативою США. Через територію СРСР Іран почав по­лучать значну частину необхідних йому імпортних товарів.