Трудові ресурси Далекого Сходу протягом десятиліть формувалися за рахунок припливу на крупні будівництва квалифи­цированных кадрів з інших регіонів Росії, головним обра­зом з європейської частини країни. Розвиток галузей важкої промисловості і воєнно-промислового комплексу требова­ло в основному чоловічу робочу силу. Тому виникла про­блема жіночої зайнятості, яка залишається проблемою і поны­не. В умовах становлення ринкових стосунків при спаді виробництва і конверсії оборонного комплексу зростає безра­ботица і серед чоловічого населення, у тому числі і квалифици­рованных кадрів. Особливо це зростання характерне для невеликих міст і робочих селищ, зокрема, нових поселень на трасі Бама, куди свого часу приїхали будівельники магістралі, а зараз же сфери додатка їх праці немає. Проблеми трудових ресурсів регіону, що загострилися, вимагають їх рішення на федеральному рівні.
У територіальному відношенні виробництво і населення тяжіють до південних, більш менш сприятливим в кліматичному і транспортному відношенні районам. Тут розташовані практично всі підприємства ма­шиностроения, оборонного комплексу, чорної, нафтопереробної, лісової і деревообробної промисловості, залізниці, крупні транзитні порти загальноросійського значення. Тут же сосредото­чены і основні найбільш крупні міста регіону. Чисельність населення в південних краях і областях складає 5 млн. чоловік, або дві третини всього населення Далекого Сходу. Північні території, які в більшості своїй є абсолютно дискомфортними і екстремально дискомфорт­ными, мають осередкового типа заселення. Населення тяго­теет до місць видобутку певних природних ресурсів і транспортних вузлів. Галузева моноспеціалізація таких вогнищ і незначні розміри поселенських систем довкола них не дозволяють здійснювати тут більш менш повне відтворення людини. Багато подібних територій за кордоном освоюються обмежено на основі специфічних підходів (тимчасове населення, вахтовая організація виробництва ).
Населення Далекого Сходу має деякі специфічні характеристики. Одна з головних - тимчасовість перебування в регіоні значної частини людей. На півночі доля тимчасового населення складає 2/3, на півдні - до 1/3 його чисельності. Тимчасовий і постійний житель - це різні типи людей, що відрізняються багатьма рисами виробничої і соціальної поведінки. Статистика і окремі локальні дослідження свідчили, що на північних територіях доля утворених і вы­сококвалифицированных кадрів раніше була вище, ніж в середньому по Рос­сиі і на півдні Далекого Сходу. Але як тільки змінилася економічна ситуація, почався їх відтік прискореними темпами. Північні регіони поте­ряли не просто більше населення, але і всі колишні переваги, связан­ные з вищою кваліфікацією кадрів. Тому реформа в регіоні йде на деформованій і ослабленій людській базі. Социологиче­ськоє вивчення населення району Охотського, що знаходиться в одній микро­зоне з м. Магаданом, показує, що з населення, що залишилося, 1/3 частина націлена на виїзд, ще 1/3 - залишається лише унаслідок відсутності засобів на виїзд. Чисельність технічної інтелігенції з вищою освітою обчислюється одиницями, а 2/3 молоді вважають, що вони обов’язково виїдуть з району, виключаючи Республіку Саха (Якутію), де за рахунок корінних жителів удалося стримати різке падіння профессионально-квалификационного рівня населення, північні території Далекого Сходу втратили боль­шую частину своготрудового потенціалу. Повсюдно не вистачає директорів, бухгалтерів, економістів, інженерів, механіків, вчителів в школах і лікарів в медичних установах.