У 1994 р. був здійснений перехід з «повідомної» системи на «заборонну», при якій всі компанії могли без яких-небудь обмежень робити інвестиції за кордоном за винятком сфер, вказані в «заборонному списку». При цьому, правда, обмовлялося, що об’єм ях інвестицій не повинен був перевищувати 10 млн.долл.
У 1995 р. був введений ще спрощеніший порядок оформлення ODI, відповідно до якого для проектів з інвестиціями на суму до 10 млн.долл. досить було лише вирішення основного банку-кредитора (колишній ліміт складав 300 тыс.долл.); проекти до 50 млн.долл. необхідно було погоджувати з ЦБ, і лише для проектів на суму понад 50 млн.долл. було потрібне попереднє вирішення Міжвідомчої комісії з иноинвестициям РК (раніше — понад 10 млн.долл.).
Було введено також скасоване в сент. 1992 р. положення про обов’язкове фінансування фірмами РК своїх капвкладень за кордоном частковий за рахунок власних джерел: для проектів вартістю понад 100 млн.долл. цей норматив встановлювався на рівні в 20%, для проектів на суму менше 100 млн.долл. — 10% від їх вартості. Відновлення цієї практики уряд пояснював необхідністю декілька стримати залучення корейськими фірмами комерційних позик із закордонних джерел в
умовах зростаючого зовнішнього боргу республіки, що перевищив на той час вже 70 млрд.долл.
У 1998 р. в РК був ухвалений новий закон, регулюючий порядок здійснення ODI, відповідно до якого, доступними для капіталовкладень за кордоном стали практично всі галузі, а допустима межа інвестицій, що не вимагають узгодження з фінорганами, була збільшена до 50 млн.долл. Інвестиції зверху цієї суми або що перевищують об’єм власних засобів компанії мають бути погоджені з уповноваженим банком.
У новому законодавстві збережені лише малозначимі обмеження: для зарубіжного інвестування місцевими компаніями як і раніше заборонені крупні операції з нерухомістю, у тому числі придбання землі за кордоном; продовжують діяти обмеження на вивіз капіталу за кордон фізичними особами і ряд інших обмежень.
Одночасно за минфинансов і економіками РК зберігається право на повне або часткове припинення операцій по ввезенню-вивозу капіталу як резидентами, так і нерезидентами в наступних випадках: при виникненні загрози платіжному балансу країни; в разі різких коливань змінного курсу нацвалюти; у разі, коли напливши инокапитала в країну або відплив капіталу за рубіж дестабілізують місцеві валютні і фондові ринки.