Взаємовідношення між країнами Персидської затоки.

Країни Персидської затоки.

Порсидський заливши. Якими лише епітетами не нагороджували цей район нашої планети. «Стратегнчеськні центр», «дуга криз», «вогнище перманентнон напруженості», «сфера життєвих інтересів».
Регіон, що включає Іран, Ірак і шість арабських монархічних держав Аравійського полу­острова — Саудівську Аравію, Кувейт, Бахрейн, Об’­едіненниє Арабські Емірати (ОАЕ), Катар, Оман, — історично грає важливу роль в мировои політиці. З виявленням в його надрах величезних запасів энер­гоносителей до середини нинішнього століття Персидськиі затока перетворилася на один з важливих центрів військово-політичною, зовнішньоекономічною і фінансовою дея­тельности провідних держав Заходу і Росії.
Проте ось вже тривалий час дапнный регіон ли­хорадит. Народи країн Персидського залпиа живуть і наелектризованій атмосфері, в постійному побоюванні за своє завтра.
Зрозуміло, складний клубок проблем і протиріч, породжувачів подібну ситуацію, виник але раптом. В його витоків і традиційне суперництво за економічний і політичний вплив між провідними силами в регіоні, і територіальні спори, н боротьба найбільших держав за військово-стратегічне домінування, н забезпечення доступу до багатств регіону, і, нарешті, релігійна, етнічна і династична ворожнеча. Та все ж можна сказати, чтоб свою гостроту криза в цьому районі придбала на рубежі 70-х н 80-х років.
Далеко не однозначною подією для доль регио­на з’явилася ісламська революція 1979 р. в Ірані. По­кончив з антинародним шахським режимом і ликвиди­ровав американське засилля у всіх сферах життя цієї країни, новий режим в той же час не знайшов правиль­ных методів взаємин зі своїми арабськими со­седями. Проголошений ним курс на експорт ислам­ской революції, на поширення шиїзму по всьому регіону загострили арабо-иранские відносини.
Справжнім лихом для всіх країн затоки стала та, що спалахнула півтора роки опісля війна між Іраном і Іраком. Вона обернулася величезними людськими жертвами, принесла колосальні руйнування н расхо­ды. Бойові дії перекинулися на акваторію зали­ва, що створило серйозну загрозу міжнародному мор­скому судноплавству. Небувалий розмах отримав между­народный тероризм, жертвами якого виявилися всі без виключення держави цієї зони.
Значно активізувалися в районі Персидської затоки Сполучені Штати, оголосивши його зоною своїх стратегічних інтересів і стянув сюди армаду военнно-морскux сил. Їх прикладу послідували країни НАТО. Настільки значна концентрація іноземних військово-морських сил в относитслько невеликому за об’ємом вод­ном басейні перетворила Персидську затоку на свого ро­да факел, готовий запалати будь-якої хвилини.